Мотивація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології

(З досвіду роботи)

Пізнавальний інтерес учнів не розвивається стихійно. Його поява і розвиток здійснюється у визначених умовах. Одна з них – забезпечення належних умов навчання. Це стосується насамперед змісту та взаємодії між учнями та вчителем.

Навчати учнів здобувати знання – одне з основних завдань сучасного уроку. Щоб виконати це завдання, намагаюся застосовувати найбільш раціональні методи, форми організації навчання, прийоми і засоби навчання учнів.

Глибокий інтерес до предмета починається з виховання в учнів навиків наполегливої розумової праці. Підбираючи матеріал до уроку, враховую оптимальний рівень його складності. Цікавим для учнів є хоч і важкий матеріал, але доступний для сприймання.

Мотивуючи пізнавальну діяльність учнів, рекомендую їм читати науково-популярну літературу, переглядати пізнавальні телепередачі та знаходити потрібну інформацію в Інтернеті, залучаю до участі в конференціях, конкурсах.

Вартісним є те, що перевірене часом. Тому найбільш результативними є традиції навчального процесу: індукція, дедукція, наочні та словесні методи тощо.

Однак сучасний вчитель біології повинен бути ознайомленим із інноваційними технологіями. У своїй практиці застосовую елементи таких інноваційних технологій: робота в малих групах, проблемне навчання, педагогіка співробітництва, науково-дослідницька робота, інтерактивні та ігрові форми роботи, індивідуальне навчання, особистісно орієнтоване навчання.

Я вважаю, що уроки повинні бути спрямованими на особистість. Адже навчання учнів в школі – це життя дітей з радощами і проблемами, з успіхами і невдачами.

У своїй роботі використовую асоціативно-рефлекторну концепцію навчання за Ю.А. Самариним, І.П. Павловим та І.М. Сеченовим, розвивальну за В.В. Давидовим та теорію формування понять С.Л. Рубінштейна, поетапне формування розумової діяльності (Л.С. Вигодського. П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіна).

Для реалізації методичної проблеми використовую такі форми та методи: евристичний (пошуковий), сократівський, досліджуваний, практикую навчальну дискусію, пошукові лабораторні роботи, ігри, самостійні роботи з підручником,

самостійні роботи з дидактичним матеріалом, створення проблемних ситуацій.

Часто застосовую метод семантизації, тобто вивчення значення слів і виразів. Під час ознайомлення із рослинами і тваринами я не просто повідомляю їх назви, чим задовільняю допитливість учнів, але і заохочую замислитися, чому вони так називаються, адже навіть у назвах часто розкриваються особливості класу.

На уроках застосовую і евристичний метод. Суть його полягає у тому, щоб задати учням нелегке запитання із додатковими навідними питаннями, чим заохочую учнів до пошуку правильної відповіді, тобто до активного розв’язання пізнавального завдання. Привчаю дітей до схематичного відображення будови органів і процесів у вигляді схем, складання планів відповідей, звертаю увагу на вміння виділяти головне в будь-якому матеріалі, робити висновки,узагальнювати.

Основним критерієм застосування нового вважаю результат навчання самого учня, його інтерес до знань, його знання, вміння, практичні навики, розкриття творчих можливостей та здібностей дитини.

Новий навчальний матеріал викладаю з опорою на раніше вивчений, використовую міжпредметні зв’язки та самостійну роботу учнів з натуральним роздатковим матеріалом, що сприяє реалізації в навчальному процесі основних дидактичних принципів навчання: наступності, наочності, зв’язку навчання з життям, тощо.

Підвищує інтерес до навчання робота з підручником, ілюстраціями, малюнками, схемами.

Здійснюючи диференціацію навчання в умовах класно-урочної системи, створюю гомогенні і гетерогенні групи. Дискусія між учнями сприяє не лише прояву індивідуальності учня, а й ґрунтовним знанням і вмінням їх застосовувати на практиці. Умови для пізнавання нового у спілкуванні забезпечує робота у малих групах та в парах. Створюю три види пар: статичні, динамічні та варіативні.

Статична робота це спільна робота учнів, які сидять за однією партою. Така пара формується за бажанням учнів, тому що фактор контактності і доброзичливості відіграє вирішальну роль. У цій парі школярі постійно міняються ролями учителя й учня. Вони можуть навчити один одного, працюючи в режимі „взаємодопомоги”, а можуть контролювати один одного, працюючи в режимі „взаємоконтролю”. Статична пара є одним із найефективніших механізмів, що забезпечують регулярне спілкування учнів на уроці, й відповідно підвищує мовну та розумову активність кожного з них.

Наприклад при вивчені теми „Робота м’язів” ставлю запитання: „Яка людина швидше стомиться, та, що стоїть протягом двох годин, очікуючи чого-небудь, чи та, котра дві години ходить?”. Учні, опрацьовують матеріал і спілкуються, задаючи один одному запитання і відповідаючи на них, приходять до висновку: що таке статична і динамічна робота?

Динамічна пара – де для роботи об’єднуються учні, які сидять за сусідніми партами. Учні працюють, тричі змінюючи партнера. При роботі динамічної пари спільне завдання розділяється між членами групи. Вони опитують і відповідають один одному. Виникає ситуація колективної взаємодії всіх членів групи. Динамічна пара дає можливість кожному учаснику процесу самостійно здобувати знання, змінювати партнерів так, щоб попрацювати з усіма. Робота у такій парі завжди завершується спільною діяльністю групи щодо узагальнення й систематизації вивченого матеріалу.

Наприклад: при вивченні теми: „Особливості зовнішньої і внутрішньої будови плазунів” учням дається завдання: „Порівняти зовнішню і внутрішню будову плазунів і земноводних”. Учні розподіляються між собою їх. Три учні вивчають системи внутрішніх органів, а один- зовнішню будову плазунів. Для вивчення використовують підручник, таблиці, роздатковий матеріал, малюнки, схеми. Потім вони опитують, відповідають один одному опрацьований матеріал. А в кінці роботи роблять висновок, як ускладнилася будова плазунів порівняно із земноводними.

Варіаційна пара – це, де об’єднуються 4 учні, кожен працює то з одним, то з іншим сусідом. При цьому відбувається обмін матеріалами, варіанти яких будуть опрацьовані кожним членом пари. Варіаційна пара є одним із видів колективного навчання.

Наприклад, тема „Імунітет і його види” учні обмінюються інформацією про види імунітету, складають схему і опрацьовують різні варіанти видів імунітету.

На уроках біології забезпечую індивідуальний підхід до кожного учня з урахуванням його здібностей. Готуючись до уроку, підбираю навчальні завдання, які різняться змістом, рівнем складності, темпом оволодіння програмовим матеріалом, формами організації навчальної діяльності, дозами та характером допомоги, яку надаватиму учням під час виконання роботи.

Для розвитку пізнавальних інтересів впроваджую у практику роботи коригувально-пізнавальні завдання, дидактичні ігри, конференції, олімпіади, конкурси, вікторини, під впливом яких пізнавальні інтереси учнів стають стійкими і дієвими. Урізноманітнюю типи уроків, використовую інтерактивні вправи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Знайди пару», «Закінчи речення» тощо.

На уроках біології велику увагу відводжу таким методам, як дослідження, метод помилок, метод «Дивуй» (створення проблемної ситуації), інтелектуальні розминки тощо.

Працюючи над розвитком пізнавальних інтересів учнів на уроці, націлюю їх на те, що вони повинні:

Захищати свою думку, аргументувати її, користуватися здобутими знаннями.
Запитувати вчителя, товаришів, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання.
Рецензувати відповіді однокласників, коригувати, давати поради.
Ділитись своїми знаннями з іншими.
Допомагати товаришам, коли вони відчувають труднощі, пояснювати незрозуміле.
Виконувати завдання, які вимагають опрацювання додаткової літератури, тривалих спостережень.
Спонукати до пошуку не лише оптимального рішення, а декількох варіативних.
Залучати до самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій.
Урізноманітнювати діяльність елементами праці, гри, спілкування. Вміння користуватися здобутими знаннями.

Розвиткові пізнавальних інтересів учнів сприяють навчальні екскурсії, під час яких школярі ведуть фенологічні спостереження за рослинами, доглядають їх і бачать реальні результати своєї роботи.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у багатьох країнах світу спостерігається тенденція до збільшення масштабів використання речовин рослинного походження.

Тому тематикою учнівських дослідницьких робіт на шкільній навчально-дослідній ділянці є «Лікарські рослини Тернопільщини, які застосовуються при захворюваннях печінки і жовчного міхура, їх заготівля та охорона».

З жовчогінних рослин на навчально-дослідній земельній ділянці ми вирощуємо арніку листяну, ромашку лікарську, м’яту перцеву, нагідки лікарські, пижмо звичайне. Під час вегетаційного періоду рослин члени дослідницької ланки проводять фенологічні спостереження за ростом і розвитком лікарських рослин. Учні записують результати досліджень, роблячи висновок, що рослини, які вирощували, добре ростуть, розмножуються і плодоносять. Отже, їх можна рекомендувати для вирощування в культурі.

Позакласна робота проводиться паралельно з класною і є засобом розширення, поглиблення і вдосконалення знань, здобутих учнями на уроці. Регулярно веду роботу із обдарованими учнями.

Розвиваючи пізнавальну діяльність учнів в позаурочний час проводжу: природоохоронну роботу, тематичні вечори, екскурсії, предметні тижні, вікторини, конкурси, виставки, батьківські лекторії.

У школі регулярно працює гурток ,,Рослини – символи України”, який учні відвідують із задоволенням. Учні випускають стіннівку з біології ,,Дивосвіт”.

Створена учнівська екологічна агітбригада ,,Доброводівські джерела”, яка виступає не тільки в школі, але на підприємствах села і району.

Ефективність такої методики підтверджується результатами моєї роботи: учні мають не лише ґрунтовні знання з предмета, а й постійно є учасниками і призерами Всеукраїнських олімпіад з біології ІІ і ІІІ етапу, активними учасниками і переможцями природоохоронних акцій, конкурсів тощо.