Формування навиків самостійної роботи учнів на уроках біології

(з досвіду роботи)

Відходить у минуле той етап розвитку школи, коли функції вчителя зводилися до інформативного повідомлення учням готових фактів. Сьогодні він керується процесом саморозвитку, виховання, самостійного відкриття й оволодіння новими знаннями. Все це можливо лише за умови всебічного гармонійного спілкування учня з учителем та однолітками. Адже недаремно говорять: ніщо так не стомлює учнів на уроці, як бездіяльність, пасивне споглядання того, що діється у класі. Тому потрібно постійно шукати підходи до організації високоефективного навчального процесу.

Гуманізація освіти передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів методичної системи навчання, створення максимально сприятливих умов для розкриття і розвитку здібностей та обдарувань дитини. Один із провідних напрямків гуманізації – впровадження особистісно - зорієнтованого навчання, мета якого не тільки навчання і виховання учня, а й формувати з нього особистість. Такий підхід до навчального процесу передбачає індивідуалізацію, а отже, й диференціацію навчання, ефективним засобом якої, за певних умов її організації, є самостійна робота.

Самостійна робота учня, як засіб диференціації навчання - це насамперед той розподіл навчальних завдань, який у першу чергу враховує розвинутість такої властивості, як самостійність.

Самостійність є важливою і необхідною проміжною ланкою переходу пізнавальної активності школяра в творчу. Сьогодні учень повинен перетворитись із учня, який відповідає, в учня, який діє творчо. При підготовці до уроку враховую індивідуальні особливості кожного учня, проводжу диференціювання завдань самостійної роботи не лише за змістом, а й за ступенем їхньої складності, враховую можливості учня для розв’язання поставлених завдань.

Серед проблем, з якими стикаються учні у навчальній роботі, є трудності, що пов’язані з навичками самостійної роботи, невмінням планувати свою роботу: працювати з підручниками, схемами, довідниками тощо.

Організаційними ознаками самостійної роботи є наявність завдань для самостійної роботи; надання спеціального часу для їх виконання; планування методів, засобів і форм самостійної роботи; здійснення учнями навчальної діяльності(колективної чи індивідуальної), їхня активність при цьому; самоконтроль і поточний контроль; керування цією роботою з боку вчителя; наявність очікуваних результатів.

З цієї причини на уроках біології стараюсь не давати весь навчальний матеріал у готовому вигляді, а спонукати учнів до самостійного здобуття знань, тобто розвивати в них самостійне творче мислення.

Урок, як засіб розвитку особистісних якостей учня, передбачає проектування навчального процесу на діагностичній основі, яка дає змогу навчати компоненти особистості дитини. У кожного учня свій характер і темперамент, свій тип сприйняття, мислення, свій суб’єктивний досвід. Отже, плануючи урок, я враховую, що різнорівневі завдання дозволяють виявити рівень навчальних досягнень (початковий, середній, достатній, високий); тести закритого типу, усну форму подання матеріалу, складання плану, схеми – це основні методи для плідної організації навчальної діяльності „лівопівкульних” дітей; тести відкритого типу, відсутність алгоритмічних вказівок, домінування наочних засобів – методи для „правопівкульних” дітей.

Важливу роль у формуванні освіченої і творчої особистості, яка здатна самостійно мислити, застосовувати набутий досвід у майбутній професійній діяльності, відіграє шкільна біологічна освіта. Один із аспектів, що сприяє розв’язанню основних завдань предмета „Біологія”, є практична частина програми, яка реалізується через виконання лабораторних і практичних робіт.

На уроках, де виконуються лабораторні роботи, учні працюють з натуральними об’єктами, виконують складні логічні операції: розпізнають, визначають, експериментують, спостерігають. При цьому учні працюють самостійно у парах за інструктивними картками під наглядом і необхідною допомогою вчителя. У 6 класі при виконанні перших робіт учні описують, порівнюють й узагальнюють. Згодом діяльність учнів ускладнюється: вони самостійно проводять досліди, спостереження, пояснюють й встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, роблять висновки. При цьому в учнів самостійність формується поступово, залежно від того, наслідки в них розвинене вміння виконувати практичні дії. Спочатку потрібно навчити учнів виконувати цю роботу. Тобто, пояснити навчальний матеріал, продемонструвати посібники, здійснити контроль, допомогти зробити висновки. А пізніше на наступних уроках в учнів формуються навички самостійної роботи.

Під час лабораторної роботи учні працюють всі без винятку, зростає їхня пізнавальна активність і самостійність, а учні з низьким рівнем знань мають змогу отримати додаткову інформацію. Учні, працюють групами, мають можливість ділитись враженнями, повідомити про свої відкриття, продемонструвати результати роботи, брати інформацію із різних джерел, стати суб’єктами навчання. Учні оволодівають навичками самостійної роботи із науковою та науково-популярною літературою.

При виконанні лабораторної роботи №2 «Виготовлення тимчасових препаратів. Будова рослинної клітини» кожен етап роботи демонструється. Вивчивши мікропрепарати, учні під моїм керівництвом записують висновки, відпрацьовують прийоми схематичного зображення навчального малюнка. Це необхідно зробити, так як в учнів немає сформованих навичок самостійної роботи, бо лабораторну роботу виконують вперше. А це є основа для виконання наступних лабораторних робіт.

Одним із оптимальних способів зацікавлення учнів лабораторними роботами є впровадження навчальних ситуацій як підготовчого елементу. Навчальна ситуація сприяє збудженню інтересу до знань, спонукає до пошукової діяльності.

При виконанні лабораторної роботи № 3 «Будова клітини водоростей», ставлю ситуативні завдання:

1. Клітина якої водорості (хламідомонади чи спірогіри) складніша за будовою і чому?

2. Пофарбуйте розчином йоду виготовлений вами мікропрепарат. Розгляньте його. Що сталося із забарвленням клітини ? Про що це свідчить?

При цьому створюється ситуація необхідності пошуку додаткової інформації для їх розв’язання. Щоб дати відповідь на запропоновані завдання, учні повинні виготовити мікропрепарати, вивчити будову, порівняти її з ілюстраціями в підручнику, замалювати, дослідити, зробити висновки. При виконанні цих завдань учні включаються в процес самостійної пошукової діяльності, який проходить у певній послідовності: висунення гіпотез роботи з літературою, складання плану дослідження, обговорення результатів, висновки.

Перед виконанням лабораторної роботи № 5 «Особливості будови плавуна булавовидного і хвоща польового» зачитую вірш «Хвощ».

Гербіциди – вояки,

що нам стали свояки,

На хвоща ідуть в похід,

Аби його згинув рід.

Хвощ – дідусь гоноровий –

Рід почав свій боронити,

Добродійства розкривав

І мене переконав:

Рід хвощевий – не славетний,

Та з прадавніх ще часів

До цього був причетний,

Людям лиш добро творив:

Бульбочку Хвощеву їли

І від голоду не мліли.

Міг і рани лікувати,

Буйну крівцю зупиняти,

І худібка була сита,

А тепер … женуть зі світу

– це збуджує інтерес до виконання роботи.

При виконанні лабораторних робіт у 7 класі загадуються загадки про тих тварин або цікаві повідомлення, прислів’я. Учні самостійно із цікавістю справляються з цим завданням. Наприклад:

Очі на рогах, а дім на спині ? або Хто на собі свій будинок носить? (слимак).

У кого вуса довші ніг? (у рака, у таргана).

Хто тче без верстата і рук? (павук)

Лежить – пищить, сяде – мовчить (комар)

Чорне тіло, чорний вус, ніби справжній сажотрус ( жук)

В якої риби очі з одного боку ? (у камбали).

Для того, щоб самостійна робота учнів мала позитивні результати, потрібно навчити їх спілкуватися. Спілкування – багатоплановий процес встановлення та розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику й стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного. В процесі навчання переважає пізнавальне спілкування, яке реалізує всі функції пізнання на конкретному предметному матеріалі.

Як навчити учнів спілкуватись на уроці? Як правило, вчителі забороняють дітям спілкуватись на уроці, а лише мовчки слухати вчителя. А в старших классах учні вже мовчать без нагадувань і думають: „Аби не викликали”. Тому стараюсь, щоб учні на уроках біології були „Чомучками”. Для цього відводиться „Хвилинка вільної інформації”, де учні можуть повідомити цікавий факт або дістати інформацію про питання, яке зацікавило.

Самостійна робота учнів може бути колективна, групова і індивідуальна. Для виконання поставленого завдання здійснюю розподіл на групи, виділяю сильних, середніх, слабких учнів за рівнем знань або за товариськими відносинами. Спільна діяльність у процесі самостійного здобування учнями знань і умінь грунтується на принципі взаємодопомоги, взаємної поваги і взаємного контролю, узагальнення кращого, позитивного в діяльності товаришів, постійного самовдосконалення. Під час групової роботи контролюю хід роботи, відповідаю на запитання, регулюю суперечності, надаю індивідуальну допомогу учням, створюю сприятливий психологічний фон. В умовах спілкування в групах учні глибоко аналізують матеріал, всебічно розглядають досліджувальний процес, виділяють його найістотніші характеристики.

Хороші результати можна одержати у процесі групової праці, робота у парах. Під час такої роботи половина учнів говорить, а інші їх контролюють. Згодом вони міняються ролями. Робота в парах створює умови для пізнавального спілкування. Виділяють три види пар: статична, динамічна та варіаційна.

Статична робота це спільна робота учнів, які сидять за однією партою. Така пара формується за бажанням учнів, тому що фактор контактності і доброзичливості відіграє вирішальну роль. У цій парі школярі постійно міняються ролями учителя й учня. Вони можуть навчити один одного, працюючи в режимі „взаємодопомоги”, а можуть контролювати один одного, працюючи в режимі „взаємоконтролю”. Статична пара є одним із найефективніших механізмів, що забезпечують регулярне спілкування учнів на уроці, й відповідно підвищує мовну та розумову активність кожного з них.

Наприклад при вивчені теми „Робота м’язів” ставиться запитання: „Яка людина швидше стомиться, та, що стоїть протягом двох годин, очікуючи чого-небудь, чи та, котра дві години ходить?” Учні, опрацьовуючи матеріал і спілкуючись, задаючи один одному запитання і відповідаючи на них, приходять до висновку: що таке статична і динамічна робота?

Динамічна пара – де для роботи об’єднуються учні, які сидять за сусідніми партами. Учні працюють, тричі змінюючи партнера. При роботі динамічної пари спільне завдання розділяється між членами групи. Вони опитують і відповідають один одному. Виникає ситуація колективної взаємодії всіх членів групи. Динамічна пара дає можливість кожному учаснику процесу самостійно здобувати знання, змінювати партнерів так, щоб попрацювати з усіма. Робота у такій парі завжди завершується спільною діяльністю групи щодо узагальнення й систематизації вивченого матеріалу.

Наприклад: При вивченні теми: „Особливості зовнішньої і внутрішньої будови плазунів „ учням дається завдання: „Порівняти зовнішню і внутрішню будову плазунів і земноводних”. Учні розподіляються між собою для вивчення системи внутрішніх органів, один учень вивчає зовнішню будову плазунів. Для вивчення використовують підручник, таблиці, роздатковий матеріал, малюнки, схеми. Потім вони опитують, відповідають один одному опрацьований матеріал. А в кінці роботи роблять висновок, як ускладнилася будова плазунів порівняно із земноводними.

Варіаційна пара – це, де об’єднуються 4 учні, кожен працює то з одним, то з іншим сусідом. При цьому відбувається обмін матеріалами, варіанти яких будуть опрацьовані кожним членом пари. Варіаційна пара є одним із видів колективного навчання.

Наприклад, тема „Імунітет і його види” учні обмінюються інформацією про види імунітету, складають схему і опрацьовують різні варіанти видів імунітету.

Але невід’ємною частиною на уроці, де використовується робота у парах, є спілкування учня з вчителем. Тобто, контроль за виконаною роботою.

Якщо створюються пари з однаковим рівнем знань, то учні виконують однакові за складністю завдання. А якщо різними рівнями навчально-пізнавальної активності – то завдання диференційоване.

У парах, де працюють діти з продуктивною і репродуктивною активністю, визначаю з числа кращих учнів так званих учнів – консультантів або асистентів. Вони працюють під безпосереднім моїм керівництвом, здійснюючи пояснювальну та контролюючу функцію і забезпечуючи взаємонавчання. Склад пар може бути як постійним, так і змінним. Пари сидять за однією партою, щоб будь – коли однокласники могли проконтролюватися. Консультанти прагнуть надавати допомогу не лише під час уроку, а і в позаурочний час, бо вболівають за знання свого підопічного. Але при створені пари враховується симпатія і працездатність. Відповідальність за результати навчання стає спільною справою, в них підвищується інтерес до предмета. У сильних учнів розвивається самостійність мислення, почуття відповідальності за результати, прагнення допомогти товаришам відшукати найбільш раціональний спосіб навчання. Учні з репродуктивним обсягом матеріалу частіше висловлюються у груповій діяльності ніж на звичайному уроці.

Важливо в процесі організації групових форм діяльності учнів забезпечити колективну взаємодію, щоб загальну мету роботи перетворити у спільне самостійне завдання. Для цього використовую самостійні роботи творчого характеру, проведення нестандартних уроків: уроку – виставки, уроку – гри, уроку – подорожі, уроку – науково пізнавальної експедиції.

На уроках у будь-якому класі належне місце посідає дидактична гра як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. Дидактика – це ігрові форми навчання на уроках, яка є продуктивною формою спілкування з властивими учням елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу.

Використовуючи на уроках і в позаурочний час дидактичних ігор та ігрових моментів робить навчально – пізнавальну діяльність цікавою, створює творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Гра також сприяє розвитку ініціативи, створює атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

При вивчені у 8 класі захворювань органів і першій допомозі, учням подобається гра „На прийомі у лікаря.” Тут учні самостійно встановлюють собі діагноз і відповідають, як лікуватись при даному захворюванні.

Учням подобається самостійно складати кросворди, загадки до даної теми уроку. При цьому, це завдання виконують навіть учні із низьким і середнім рівнем знань.

Гра „Я тобі, ти мені” використовується при опитуванні і закріпленні навчального матеріалу. Клас ділиться на 2 команди. Учні по черзі задають питання і говорять кому. При цьому враховують, щоб запитання відповідало за складністю рівню навчальних досягнень учня. Відповівши на запитання, учень дає запитання іншому учневі.

Завдання для ігор: „Знайди родичів” і „третій – зайвий” учні хочуть підбирати самі при закріпленні навчального матеріалу.

На уроках біології стараюсь давати учням завдання на важливість вироблення в учнів навичок самостійного пізнання: складання схеми, заповнювання таблиці, закінчення схем, підписування малюнків, біологічні диктанти, проведення дослідів, тести.

Наприклад: У зошиті закінчіть схему:

Хімічні сполуки клітини[endif]--

[endif]--

Заповніть таблицю:

Частина скелета

Які органи захищають

Головний мозок

Серце

Нирки

Легені

Спинний мозок

Аорта

Сечовий міхур

Печінку

Запишіть номери за якими перелічені функції печінки:

1.Розщеплення жирів.

2.Перетворення глюкози на глікоген.

3.Утворення жовчі.

4.Розкладання жирів на дрібні частинки.

5.Розщеплення вуглеводів.

6.Розщеплення білків.

7.Знешкодження шкідливих речовин.

Завдання: Чому під час їди не слід сміятися, розмовляти?

Завдання: Зробіть глибокий вдих. Проаналізуйте, як змінюється грудна клітка і які м’язи при цьому беруть участь.

При перевірці знань учнів даються диференційовані завдання.

Наприклад, при вивченні теми „Сезонні явища в житті земноводних” актуалізація опорних знань у вигляді самостійної письмової роботи. Із двох запропонованих завдань учні виконують одне за вибором: Біологічний диктант або розв’язування кросворду.

Велике значення під час вивчення нових тем мають робочі зошити з біології з друкованою основою.

У цих зошитах є навчальні завдання виділені, що повинні знати, що повинні вміти. Учні вже націлюються, що повинні вивчити. У розділах є лекції, опорні конспекти – там учні можуть почерпнути нову інформацію. Самостійні роботи за даними темами можна виконувати із зошитів. Це завдання різних видів: дати визначення..., виписати з підручника..., заповнити таблицю, задача на узагальнення, перевір себе, поміркуй, розгадай кросворд. Ці завдання підвищують інтерес учнів. Закінчується тема різнорівневими завданнями для тематичної атестації. За цими завданнями учень самостійно може визначити, з якого рівня може розв’язати завдання і над чим потрібно ще попрацювати, щоб досягнути бажаних результатів.

Моя позиція у навчанні: „Я прийшла до вас, щоб разом із вами шукати відповіді на питання”.

Домашнє завдання задаю диференційно. Учням подобаються нестандартні домашні завдання. В учнів викликає інтерес завдання, що пов’язано із професією їх батьків. Із задоволенням учні готують доповіді, реферати, цікавинки, загадки, кросворди. Інтерес викликає в учнів завдання: намалюйте неіснуючого звіра або птаха, щоб різні частини тіла були взяті з різних тварин.

Учні із цікавістю складають казки, кросворди, загадки за темою; вірші, тематичні збірки цікавих фактів.

Застосування на уроці різних форм самостійної роботи дає змогу:

1. Підвищити інтерес учнів до предмета, що є однією з головних умов ефективності роботи.

2. Закріпити знання учнів шляхом залучення їх до вирішення різноманітних навчальних і практичних завдань.

3. Розвивати індивідуальні можливості й творчі здібності школярів.

4. Вчити пояснювати явища, що відбуваються у природі, біологічні процеси.

У процесі вирішення таких завдань учні вчаться лаконічно і чітко висловлювати свої думки, формулювати відповіді і висновки.

Отже, самостійні завдання активізують навчання учнів, що сприяє формуванню творчої особистості, здатної використовувати отримані знання для вирішення практичних завдань у нестандартних ситуаціях. ![endif]--![endif]--